31.05.08

бути голословним ніколи мене не приваблювало і така поведінка не була моєю. я пишаюся тим, що представники мого роду пережили концтабори, були митцями, 
навіть спортсменгами у певному розумінні...
настав мій час, і я повен натхнення, сил і розуміння того що маю зробити. а задача
не з легких. вона поставлена, цілі встановленні, етапи долаються...
також чудово що поступово почалось окреслюватися коло товарищів-однодумців.
якщо ви маєте маленькі чи відсутеність амбіцій, просто ледащо і живете як трава при дорозі - мені вас шкода. нам певно не по дорозі...